Після наполеонівської епохи було відновлено польську державу з царем в якості короля. Але нове польське повстання 1863 року незабаром охопило литовські, білоруські та українські губернії імперії. Після того, як імператорська російська армія придушила це повстання, домінуючою моделлю стала тристороння російська національність. Російські слов’янофіли, які хотіли захистити свою унікальну культуру та духовні традиції, і імперські націоналісти, які хотіли, щоб імперія продовжувала урбанізувати та рухатись в бік заходу, погодилися на три гілки: великороси, білороси та малороси. Кожна гілка використовувала свій “діалект” у спілкуванні, але літературна мова повинна була бути єдиною. Тепер публікації українською мовою були заборонені, але це натомість зміцнило таємні братства. Письменників, фольклористів і поетів, що протестували (серед них Тарас Шевченко) таємна поліція заарештувала, а потім зарахувала до армії або ув’язнила перед відправкою на заслання.