Сталін виступив за “автономізацію” формально незалежних радянських республік у складі Російської Федерації, яка могла видавати економічні та фінансові директиви. Ленін критикував російський шовінізм Сталіна і запропонував народам федеративну державу з Росією в складі республік. Інтернаціоналіст Ленін виграв цю битву. Отже, на початку створення “Союзу Соціалістичних Радянських Республік” кожна республіка отримала формально гарантоване право на відділення. Однак через “Комуністичну партію Радянського Союзу” СРСР став централізованою однопартійною імперією. А в 1928 році Сталін порвав з ленінською “новою економічною політикою”, яка включала відкритий ринок і мікро-капіталізм під наглядом держави. Націонал-комунізм Сталіна, який бачив Радянський Союз в оточенні ворожих буржуазних держав, розраховував лише на себе для виживання. Тепер безжальні кампанії колективізації, особливо в Україні, загнали численних селян у міста, де панувала російська мова, а потім і мільйони людей до нищівного голоду.