22. Evropeiskaya Rossiya list 9, in: A.F. Marksa, Novyi Nastolnyi Atlas. Sankt Peterburg, 1905. COLL.S/T H.46 На карті зображена західна частина Європейської Росії в зеленому кольорі з сусідньою австрійською Галичиною коричневою (додатково вставка “Сільськогосподарське виробництво та мінеральні багатства в Європейській Росії”). Цей новий довідковий атлас з’явився під час революції 1905 року, яка була викликана поразкою в російсько-японській війні. Коли заколот на кораблях, хвиля страйків і окупацій землі досягли свого піку в жовтні, цар Микола II проголосив основні громадянські права, погодився на створення політичних партій і заснував парламент (Думу). Ліберальна інтелігенція сприйняла його маніфест з радістю, але революційні соціалісти засудили його як недостатній. Потрясіння також призвело до зростання російського націоналізму та анти-єврейських погромів. Тим не менш, цар покінчив із забороною української мови. До того часу українські книжки мали друкуватися в Галичині, як-от “Самостійна Україна” Миколи Міхновського у Лемберзі/Львові (1900). У 1906 році публікувалося вже дев'ять українських газет. Проте політичні реформи швидко втратили свою ефективність.

23. Die Ost- und Südostfront des Reiches und seiner Verbündeten im Weltkrieg (1914-1918), in: Harms-Eberhardt, Neuer Deutscher Geschichts- und Kulturatlas. Leipzig, 1943. COLL.S/T K.272 На цій карті атласу Німецької імперії та її союзників під час Першої світової війни безперервна червона лінія вказує на їхнє максимальне просування на Східному фронті. Цей здобуток закріплюється в Брест-Литовському договорі в березні 1918 року, коли новий радянський уряд повинен був погодитися на гірші умови, ніж раніше запропоновані (і відхилені більшовиками). Радянський Союз має поступитися Україною, Польщею, Прибалтикою та Фінляндією. Але цей “переможний мир” був скасований у червні 1919 року “ганебним миром” у Версалі. Німецькі військові та націоналістичні кола пояснили цю поразку міфом про “удар в спину”, згідно з яким непатріотичні революціонери скинули кайзера і зрадили армію. Пізніше нацисти звинувачують “єврейських комуністів” навіть у втраті української житниці.

24. Ukrainska revolutsia za zberezyenia derzyavnoi nezalezynosti Ukraini (1917-1921), in: Mana, Ukraïna Istorii Atlas. Kyiv, 2009. COLL.S/T O.145 Ця карта із сучасного шкільного атласу висвітлює Українську революцію та її боротьбу за збереження незалежності Української Держави. Жовтий фон позначає етнічні українські території. Широка помаранчева смуга позначає кордони “Української Народної Республіки” після проголошення її незалежності Михайлом Грушевським у січні 1918 р., а широка сіра – “Західноукраїнська Народна Республіка” після листопада 1918 р. Дві українські держави проголосили унію в січня 1919 р., але політичній інтеграції завадили тривалі бойові дії з польськими військами. З Кримом і Кубанню велися переговори про федерацію. Українсько-російські відносини погіршилися після більшовицького перевороту в жовтні 1917 р. і громадянської війни між біло- та червоногвардійцями. Українські націоналісти також були розділені між революціонерами та їхніми противниками. З 1917 по 1921 рік Київ багато разів переходив з рук в руки, перш ніж остаточно потрапив під контроль більшовиків. Ленін усвідомив, що Комуністична партія знехтувала національним питанням, тому Радянська Україна стала формально незалежною в складі СРСР.

25. Kartografia (ed.), Ukraïna Holodomor 1932-1933 (flyer with 3 maps). Kyiv, 2010. COLL.S/T Y.2w.20 Голодомор був результатом рішення Сталіна (1929) щодо колективізації сільського господарства, що призвело до різкого падіння виробництва та викликало повстання селян. Проте потреби продовольства були збільшені. Пік Голодомору припав на зиму 1932–1933 років, коли представники радянської влади забирали в селян будь-яку іжу. По всьому СРСР загинуло понад п'ять мільйонів людей, з них лише в Україні чотири мільйони. Голодомор прикрив собою репресії української мови та переслідування українських лідерів. Хоча Кремль більше півстоліття заперечував голод, він відігравав велику роль в усних сімейних традиціях. З часів незалежності України пам'ять про нього стала помітною в громадськості. Сині знаки на найбільшій карті позначають нещодавні меморіали та пам’ятники на честь жертв. Жовті хрести позначають меморіальні дошки до 1990 року.